Music Is a Stairway to Heaven

Just Look Into


Сергей Бабкин под микроскопом: Снаружи и внутри


Менее всего хочется оглядываться на предыдущие альбомы, на существовавшие до выпуска альбома аранжировки большинства песен....перед нами новая история, тем более, что как же думать о том, что было, когда нам предлагают оказаться снаружи и внутри целого театра Сергея Бабкина. Хотя вообщем-то неважно то, что нам предлагают, а важно то, что мы там увидим...



     Первая часть. Снаружи

1.     Кот
2.     Майор
3.     Сокровище
4.     Парнас
5.     Джаз
6.     Не уходи

     Занавес упал, открыв глазам зрителей нежного чеширского кота...(хотя он то и не чеширский, а "обыкновенный рыжий кот")...почти Лагутенко крадётся по стенам:-)...и только нарисовано всё другими красками...всё так медленно изменяется, что слышно, как падает каждая капелька, как падает каждый лучик солнца.... всё беззаботно, пей да ешь...усы, лапы, хвост и более ничего не беспокоит, но жизнь начинается ночью, и где-то там его ждёт она, именно там начинается история, от того не менее нежная в декабрьскую ночь...
Беззаботный "Кот" сменится таким мужским признанием, вроде, и театральным, вроде, со сцены...но таким естественным, таким честным, запинающимся голосом, что веришь и вслушиваешься....это "Майор", который продолжится танговым "Сокровищем", где-то в наступлении конкистадоров глубоким декабрьским вечером "через тысячи лет темноты снова свет", но нет, это не нерв с альбома Аминь.ru, это танго-романс на сцене, который почти без смены декораций переплывает в эфимерный "Парнас" с гитарными рифами и имитирующими их напевами....и в этих постоянных разговорах "ох, как мы их...ох, как они нас" вдруг и не понимаешь, как оказался со всеми на вершине, отвлечённый срывающим голос кларнетом... и вот уже истерический смех, ускоряющийся темп и голос вырисовывает сумасшедшие танцы прямо на вершине...И тут же после такого бескомпромисного путешествия почти камерный "Джаз", а за ним неприкрытая "Не уходи", где актёр упадёт на колени и будет звать, просить, умолять, срываться, переходить от улыбки на лице до раздражения, до срывающихся капель в глазах...

     Вторая часть. Внутри

1.     Пиши
2.     Слепок
3.     Больно
4.     Один раз
5.     Бога
6.     Пыль
7.     Спаси

     "Пиши"....первая песня, которая заставила отвлечься от историй...манера исполнения напомнила Братьев Гримм....или что-то такое...от чего как-то и обрвалась нить, хотя может, это дело ассоциаций....
     "Слепок" оставил после себя такое тёплое настроение, но при этом от этого тепла так и хочется спросить "почему мне так легко? хоть плачь...", задумавшись на миг и повторять, повторять, повторять: "не было б тебя, не было бы мира".
     "Один раз", как капля из океана, расскажет и о штиле, и о водоворотах....может быть, это слишком просто - спеть Один лишь раз, но каждый раз по-разному, может, это только актёрство....но не верится, потому что много в ней эмоций)
     Умиротворённый и одновременно щемящий "Бога"..."жизнь ещё не окончена, до края полна страхами"....и уживутся тут одновременно и нежность, и обыденность стервятников.....и только всё как в театре, не обращая внимания, что какие-то краски безусловно серые, а какие-то приглушённые, и может ярких красок не много...вообщем всё как в той капле....и от начала до конца, позабыв, что вроде как это театр, хоть и изнутри..но театр ли?:-)...и зритель с замиранием сердца наблюдает, как творится таинство.....дослушать до конца, когда капля, зарежавшись перед этим в полёте на несколько минут, всё-таки не упадёт) Неимоверная песня и лучшая в альбоме.

     "Пыль", "Больно" остались просто настроениями, не более.
     "Спаси" - очень интересная аранжировка...просьба, молитва, отнесённая в вечность голосовыми аллюзиями, напоминающими церковный хор...

     "Снаружи и внутри" - как слепок эмоций..от нежных и медленных тонов до энергичных и надрывных...
     История удалась, коллекция украинской музыки пополнилась ещё одним интересным альбомом словно книгой на полке, вполне достойной того, чтоб не оставаться запыленной и забытой (может, книга и не лучшая в коллекции автора, но что такое лучший альбом?), вот только что увидите Вы: то, что снаружи, или то, что внутри?


Открыть | Комментариев 2

Відчувай, що є в тобі, бо ми не завжди живемо...


Дві неймовірні пісні від SunSay з альбому Дайвер.

Неймовірно мелодійна всеосяжна "Відчувай". Текст...так, це не поезія, це незрівнянно вдалий текст для пісні, але як тонко вдалося заглибитись в філософію, хочеться пірнати і пірнати в цю пісню знову і знову... відчуйте себе дайверами:

Світ, що навколо є,
Був до мене, буде далі чи ні.
Той, хто не визнає себе,
Засинає на вокзалі

Відчувай, відчувай, що є в тобі.
Відчувай, що б навколо не було.
Відчувай, відчувай, що є в тобі,
Бо ми не завжди живемо

Ми, ми минаємо.
Сяйво, мов зорі неба,
Є усе усередині,
Нічого більш не треба


Відчувай наживо http://www.youtube.com/watch?v=AlL2fEr_PMA
http://www.youtube.com/watch?v=W0IqOyQMtCk

Одноіменна з альбомом пісня Дайвер з неймовірно глибокою, достойною найсміливіших дайверів, філософською лінією:

«Я сто раз умирал и рождался, был отцом и глазами ребенка.
Видел я, как меня оставляют, помню, как я кричал звонко.
Был старухой и вольной птицей, был ученым, рабом и торговцем.
Одинокой черной певицей, отгонял и бежал вдогонку.
Был водой под ногами Иисуса.
И меняя странные лица, был травой в косяке Сида,
И нарядом Сиддхартхи ситцевым.
Глубина...»


Дайвер наживо http://www.youtube.com/watch?v=zJsFPMtTsbY

офіційний сайт групи http://sunsay.name/

Just listen, when Sun say (s)...


Открыть | Комментариев 3

Нові хвилі Океану Ельзи


Нові хвилі Океану Ельзи


Океан Ельзи завжди вмів дивувати. І кожний раз, коли здавалось, що вся формула їх творчості вибудована до найменших дрібниць, новий, і можна навіть сказати черговий новий, елемент додавав специфічної особливості музиці Океанів, яка знову і знову приносила задоволення, задоволення від якісної, до того ж української музики.
Вдалось послухати альбом вперше в темряві, коли ніхто не відволікав, що наклало незабутній відбиток на враження від альбому. "Dolce Vita" здатна здивувати, вона здатна наче магнітом затягнути в свої хвилі і не відпустити з першої пісні до останньої будь-кого, хто шукає в музиці думки, почуття, емоції...
Отож, по порядку...

Онлайн


З першої пісні хочеться підспівувати і посміхатись. Хоча загалом я терпіти не можу всі ці пісні про сучасні засоби комунікації, але колись був виключенням Бумбокс, а ось тепер, коли прочитав назву пісні в тому списку, що виклав Святослав, з'явились сумніви... але тепер повна поразка страхів:-) Пісня не просто заради теми, а справжній енергійний вибух із трішки стьобовим змістом. Ну про зміст не варто говорити, просто потрібно послухати слова пісні. При цьому з першої пісні конкретний натяк, що Океан змінився. Хоча... згадайте 911... чи змінився ОЕ? В ньому завжди часом з'являлась така хвиля.

Небо над Дніпром



Неймовірно сподобалось, як долучаються інструменти в музичну палітру, наче насправді відчуваєш себе в хвилях Дніпра. Він такий різний: то доволі тихий і спокійний, то перетворюється в якусь швидку велику гірську річку, яка зносить все на своєму шляху і відчутно в гітарних рифах, як твій човен ледь встигає вписуватись у повороти...заплющивши очі, відчуваєш такий незвичний трепет, раптом не впишеться, так низько звисають над водою скелі...наче з греблі Дніпрогесу вода водоспадами падає на тиху гладь... Відчути гордість... мабуть одна ця пісня і один ОЕ зробили для України набагато більше ніж багато хто... "небо над Дніпром, хто без тебе я?"

Надя


Найсмішніша пісня, взагалі коли побачив її назву, не міг второпати, якою ж вона може бути. На мій погляд, це така сучасна надія, наче віддзеркалення покоління. Над нею можна сміятись і критикувати стільки, скільки можна сміятись якщо не над собою, то над більшістю нашого покоління. Але якими б не були сучасні часи, проте "Надія... не впаде". Пісня-провокація:-) "скажу я вам, як весело жити, коли надія є..."
А ще вперше на альбомі саме в цій пісні звертають на себе увагу такі мелодійні підспівки, вони додають такого колориту і всій композицій, і без того колоритному голосу Вакарчука.

Я так хочу...


Вже знайома пісня, свої думки про неї я вже написав (http://lyovkin.hiblogger.net/389468.html). Хочеться додати, що насправді вона класно підходить до всього альбому, наче оздоблюючи його ще одною такою неподібною на всі інші емоцією. Та й до того ж тут відбувається емоційно такий важливий перехід від Наді до На лінії вогню.

На лінії вогню


Класно починається з такого ритму в тиші, після якого втрачаєш всі свої козирі щодо очікувань. Тотемні барабани такі:-) Просто слухай. Слухай музику...слухай себе. Щодо самої пісні, то для мене це як кажуть, в саму точку. Просто нічого не хочу казати. Саме тут і зараз немов торкання душі. Особлива. "ну не мовчи, не мовчи, не мовчи..."

Більше для нас


Незвичний Океан... при цьому максимально залишається Океаном, але десь у фарбах, у відчуттях такий незвичний. Такі колоритні підспівки і перед другим приспівом наспів, клас... саме так я відчуваю музикантів ОЕ, от емоційно... десь такими чуттєвими і серйозними, десь усміхненими, десь сміючись зі всіх сил... наче відчуваєш їх кайф від виконання. "агай":-)

Ордени


Мабуть, цю пісню після того як побачив назву, очікував найбільше. Це інший Океан Ельзи. Все-таки, в плані текстів такої відвертої соціальної поезії майже не було... тільки Веселі брате...але вона тоді була так окремо видана. "вам ордени, а нам сльози молоді", "вам ордени, а нам душі молоді". Неймовірно прості і глибокі слова...той, хто захоче, почує!
Незвична пісня, і приспів є, але такий він невідчутний. А ще там такі смачненькі звуки з'являються, класна музика!

З тобою


Бархатний голос Вакарчука наче символ рок-н-ролу в цій пісні. Мабуть, от в пісні сконцентровано виражено те, що пропускає через себе поезія Вакарчука...от вона та блискавка. Цікаво, а це звук ножиць між приспівами? "як звучить моя душа, так ніби Бог зробив її струною" може, за це я люблю ОЕ... хоча якби то була єдина причина, мабуть, я б не писав всі ці враження))

Ще один день


Завивання пилки, не думав я що пилка може так звучати, відчувається таке навіювання якоїсь різдвяної ночі (ви скажете це вплив Гоголя?:-)))), така хуртовина і чомусь бачу ліхтар і перед ним сніг...так несе його кудись...
"ніби він тебе любив"...
Ще один день МИНАЄ, Ще один день НА НЕБІ СЯЄ це просто супер, які підспівки, це неймовірно, від цього неймовірно хочеться посміхатися! це знахідка!
Неймовірно красива поезія, нічого не хочеться казати, це просто потрібно почути, неймовірна гармонія музики і слів, але ж музика Дениса Дудка, а слова Вакарчука, просто неймовірно, що так все вийшло. А це джазове фортепіано, так виринає немов із кущів... невеличкий ресторан, за вікном хурделиця, а всередині здається тільки музиканти, і все так чуттєво... вони розкривають свої душі самі перед собою...
І що неймовірно: гармонія суму і щастя неймовірна! Щастя і така радість, навіяна підспівками, і сум від поезії, думок, слів, голосу.

Королева


Сніжна Королева...і Океан Ельзи...чи розтопить її Океан, чи вона заморозить їх? Дуже сподобалась музика, таке відчуття наче там з десяток гітар і всі вони видавали кожна по звуку підспівуючи..."колись моєю будеш ти"..і неймовірно незвичні такі наспівки навіть не знаю, здається, що східні. І вони б були такими, якби зовсім не були б ними.

18 хвилин


А в цій пісні так відчуваються "Сосни"... і при цьому це додає такої особливості в загальній картині... неймовірна поезія, ось він смак поезії Вакарчука: "для холодної як чужий готель і нудної зими"
"в листопад... стали види-ми ми"... ми... ми... "ми... так ховалися від зими.. 18 хвилин назад.. листопад... стали видими-ми ми... ми... ми... ми...."

Компас


Музика цієї пісні захоплює, вона забирає за собою у нескінченність. І забравши вас один раз, вже не поверне, тож ночувайтесь:-) При цьому слова наче нанизуються на музику, здається навіть за відчуттями, що це не пісенна поезія, а такий емоційний ряд, такий ряд відчуттів, спогадів..."асфальтами розбитими кудись несе лінива течія, не змити би під шум чужої долі своє я"...наче в ванній, в повній темряві він їй: "скажи для чого імена?..."
як торкається душі акустична гітара в загальному фоні музичної екзистенції...
як неймовірно жіночий наспів переходить в голос Вакарчука...
Вона змістовна, вона емоційна, вона несе в собі кохання, але не про кохання вона, вона про все, про все найголовніше і найзначніше "не змити би... своє я" і завершення таке...стук серця і годинник...тільки вони...людина і час....і затихає стук серця, коли залишається тільки годинник...тільки час, забираючи в себе людину.... забираючи нас...
 

Dolce Vita


Про неї я вже писав (http://lyovkin.hiblogger.net/393405.html), незрівнянно глибока пісня, що дала назву альбому, її роль неможливо переоцінити, дивлячись на те, що це перший альбом, де на стільки відчутно виділились філософські тексти, які при цьому не є текстами про кохання. Адже раніше в одних і тих самих піснях можна було відчути і кохання, і щось соціальне, загальножиттєве. Наче нова хвиля Океану... саме зараз, коли душа гурту запустила її... а не тоді, коли хтось щось очікує... і від того вона ще сильніше б'ється об стіну, розбризкуючи воду на всі боки...так красиво і так символічно...і за нею ще одна хвиля... і ще... океан глибокий, в ньому все, і навіть ми....

Ой, чий там кінь стоїть

Хай мені вибачає Олег Скрипка і весь ВВ, але такого неймовірного виконання народної пісні, яке б змушувало настільки сильно бігати мурашки по шкірі, я ще не чув. Це щось... і оркестр змушує зробити такий поворот, без якого здається в ту мить пісня б захлинулася. Загалом таке відчуття, що як би хоч якийсь звук випав би зі створеної гармонії, то це виконання було б, можливо, не краще попередніх, але все на місці, і казати нічого...неймовірно чуттєве виконання неймовірно чуттєвої пісні. А ще... не знаю, те як звучить гітара на початку, то для меня наче такий символ Львову...неймовірно художній..."ой, лучше б я була кохання не знала..."
 

Неймовірно, але вони це зробили!
В очі кидається купа смачних звуків, які так хочеться не пропустити.. в очі кидається незвичний вокал, влучні підспівки... відчуття і емоції самих музикантів... зміст пісень... нові грані музики... все це наче наново розкривається перед нами при цьому так незвично і так гарно як завжди...але по-новому гарно... неймовірної глибини океанівська музика в новому альбомі "Dolce Vita"... але все це тільки те, що кидається в очі... все інше... краса душі Океану у світі підсвідомого...


Открыть | Комментариев 12

Мертвий півень "Made in ЮА" з відчуттям Різдва


Мертвий півень вже анонсував появу в новому році свого альбому "Радіо Афродіта". А мої руки нарешті дійли до написання невеличкого відгуку про останній на даний момент альбом Півнів, вже другий у співпраці з Юрієм Андруховичем. Отож, Мертвий півень з альбомом "made in ЮА" або музичні звитяги Андруховича.

Власне потрібно відзначити справді класне оформлення альбому. Рідко коли хочеться відзначити цей момент, але зараз насправді робота вдалась. І в підборі кольорів, і цікавих орнаментів, словом відчуття України починається вже з обкладинки.
Якщо ви ніколи не слухали Мертвих півнів, то це мабуть ідеальний момент познайомитися з ними. Адже, забігаючи наперед, українська поетика так класно злелася з проникненою українськістю музикою, що навіть напис "Увага! ненормативна лексика" не може накласти негативний відбиток на альбом. І ще додам...якщо ви не знаєте, хто такий Юрій Андрухович (дивно), то познайомитися  з його творчістю в цей момент зовсім не гірший випадок.
Музика захоплює і відносить у Львів, десь у вібраціях, у гітарних роздумах...ти просто слухаєш, слухаєш і раптом бачиш навколо вузенькі старовинні вулиці...поетика...можна сказати про неї так: мало експериментальна, проте гарно українська.

Мені найбільше сподобались пісні "Пам'ятник", "Вольф Мессінґ. Вигнання голубів", "Ми так жили немов співали джаз" (Елегія післяноворічного ранку) та "Етюд з воронами". Хоча як чутливо виконано "Амалію Неборака (Adios muchachos...)", її оригінальну частину, навіть незважаючи на "вільний переклад", що надає незрівняної містичності пісні, хоча й проникнений звичайними, трішки брудними розмовами...

"Ми помрем не в Парижі, бо ми взагалі не помремо"...вже з першої пісні ми потрапляємо у світ Мертвого півня, львівської свободи, смаку поезії і музики. "Нас народ не забуде, нам пам'ятник буде у Львові..." І вже у ній якось незрозуміло зв'язана буденність і чутливість, відвертість і закритість дверей "божевільного Львова"...

"Вольф Мессінґ. Вигнання голубів"...для мене стала піснею про нерозгадані таємниці, при чому що найдивніше, ці таємниці не хочеться розгадувати, їх просто хочеться чути. В її словах містика, що охоплює музику в димку такої сяйливої таємничості, що сама по собі таємничість у звуках захоплює увагу і забирає кудись, в таємні сфери (але таємні сфери не ВВ, а Мертвих півнів).

Ми так жили немов співали джаз - пісня довжиною в життя, пісня = життя. Класно вийшло. І музично, і поетично. Роздуми захопллють, переплітаються між собою, і з однієї картини випливає інша, а потім з картини музика, а з музики картина і десь раптом з середини картини б'є музика, чутлива і відверта, така ніжна, що просто не може бити, але пробиває своєю справжністю. Слухаєш, і думаєш, що якби окрім наспіву "Ми так жили немов співали джаз" нічого не було б у тексті пісні, то цього б вистачило, але ні, інша поезія тут не зайва, вона змушує забути про все зайве і підспівати відверто...Ми так жили немов співали джаз...джаааз...

"Етюд з воронами"...музика роздається у порожньому місті, одинокому Львові, і не втрачає тебе до останньої миті, залишаючи бажання поїхати до Львова, знайшовши в решті себе там, серед чогось середньовічного часом, навічно втраченого...

Послухайте, якщо іще не послухали цей альбом, він того вартий...і остання крапелька, роздуми Андруховича після довгої мовчазної паузи, але це уже просто потрібно послухати...

Ми так жили немов співали джаз...
"А з радіол шипів різдвяний дар
(хоча його забрязкала естрада)
Туди, де вюди відбувався сон -
тяжкий, похмільний, післяноворічний,
туди, де кожен п'яний був зустрічний,
а всі зустрічні - п'яні...
Отак ми йшли, немов сліпі у море, -
і ти, і я, і всі навколо нас.
Ми так жили немов співали джаз..."


Открыть

Лий на нас воду, лий... (Еволюція Скрябіна)


Скрябін

Еволюція

Я довго думав, що я хотів би ще мати.
Чого і скільки по мішках наскладати.
Хто має гроші, той хоче мати їх більше.
Хто має владу, той вже на змелю не зійде.

Приспів:

Лий на нас воду, лий, замало не буде.
Лий, нам очі промий, щоб бачили люди,
Куди вони йшли дві тисячі років
І ніби разом, а такі одинокі.
Щоб бачили всі, що ми залишаєм
Для нових людей, яких ще не має.
Лий на нас воду, лий.
Лий, нам очі промий.

Я довго думав, що буде з нами за роки,
Чи може раптом, щось поміняється трохи.
Чи може знову нам треба мавпами стати,
Щоби нормально спочатку жити почати.

Приспів.

Лий на нас воду, лий.
Лий, нам очі промий.

 

Відгук на альбом Скрябіна "Моя еволюція" http://lyovkin.hiblogger.net/416986.html


Открыть | Комментариев 19

Еволюція Скрябіна: повернення до основ?


Еволюція Скрябіна: повернення до основ?

Нарешті знайшов час написати. Багато накопичилось, проте руки не доходили. Тож першим новим записом стане Скрябін.

Скрябін - одна з перших українських груп, яку я почав слухати. З того часу багато змінилось. Наче корабель гурт підкидувало на хвилях. Там відірвало шматок, там ще...там прибились нові шматочки. Словом від Скрябіна залишився Кузьма і все..ні музики, ні змісту, ні слів. Все змінилось. І це було найпротивнішим. Хоча мабуть найкраща пісня Спи собі сама (як на мою думку) з'явилась після уходу Шури та Ростіка і всіх змін, коли Кузьма = Скрябін на стільки, що ніхто навіть в тому не сумнівається. І ніхто майже не знає тих нових музикантів. Чи класно те чи ні? Варто подивитись на результат. Я не можу сказати, що не було класних пісень. В кожному альбомі були класні композиції, але їх ставало все менше. І наче розчинялася межа між електронним Скрябіном колись (з нахилом до Depeche Mode, Cure) та радянською і пост-радянською купою гуртів з беззмістовною музикою, з якою і проросла вся та попса. Хотілося більше змісту, хотілося цікавіше музики. НЕ приколів, переробок, а саме музики і серйозних текстів, які колись змушували задуматись. А тим часом дядько Кузьма=Скрябін доводив, що власне кажучи Нікому то не треба. І думалось, як же змінюються люди.
Та от нарешті прийшли зміни. З'явилась Кинули, Тепла зима, Випускний (де зміни в цій пісні?:-) ), Пусти мене і з рештою повідомлення про новий альбом, що носить назву Моя еволюція. І зовсім недавно з'явився в продажу.
Отож, по черзі. Хоча перша думка - Скрябін повертається. Скрябін повертається? Скрябін повертається!!! Скрябін повертається?..

1. Інтро. Думка вголос: здається, що не повертається. Кому потрібно таке інтро? Це ще реклама чи вже альбом? Проїхали.
2. Кинули. Коли почув її і побачив шматочок кліпа паралельно, то якось вона мене не захопила. Своєчасно. Вільно. Але чи цікаво в музичному плані? Можна сказати так: відображення настроїв, того, що накипіло в людях, а значить, вчасно, влучно і без питань, а вже окремі думки - це окремі думки).
3. Пусти мене. Саме коли почув цю пісню, зрозумів, що Скрябін повертається. І ось вона в альбомі. Ще й почув, що Кузьма написав її не за один раз, це взагалі дивно. Змінюються підходи? Тоді вже це викликає повагу. Пісня дуже сильна. В плані змісту. В плані музики. Відкритий діалог з оголеними нервами. Діалог з Богом. Велике щастя зустрічати новий день...
4. Дура-цензура. Знову ж таки щось аналогічне до Кинули. Хоча мені сподобалась музика в програші. Але от Дура-цензура - це саме навіювання того Скрябіна, що ми бачили і чули останні роки. А тому мені не дуже сподобалось. Хоча щодо музики. Музика схожа на Бі-2 і Мумій Тролль, а підспівки в куплетах на Мумій-Тролль (чому саме Тролль легко зрозуміти з відомого скандалу, тільки чи варто було в'язуватися в таку боротьбу). Що це? А це, товариші), рокопопс)
5. Тепла зима. Коли я казав про недоліки для мене пісні Кинули, ось чого мені не вистачало: непрямих розмов, обертів, що з'являються в куплетах цієї пісні. Проте приспів все ж таки в стилі Кинули. Хоча звичайно це соціальна відповідь. А от музика - в електронних клавішних відчувається старий Скрябін.
6. Випускний. Взагалі не розумію, що робить в альбомі ця пісня. Почув її коли і побачив кліп, саме тоді вирішив забити на Скрябін, але ось Скрябін повернувся для мене піснею Пусти мене і цілим альбомом, тільки що робить тут  ця попсова пісня з чітко визначеним контингентом для прослуховування?
7. Вазелін. Блін, ну навіщо, ви ж здається хотіли зробити серйозний альбом? Що без краплини "того і сього" не обійтись? От та ж історія, що і з Кинули, Тепла зима. Важлива соціально пісня, проте в плані пісень...ну не знаю. Хоча...може так краще дійде до мас?)))
8. Еволюція. Мені неймовірно сподобалась ця пісня. Квінтесенція всього того, що я хотів почути. І жодних прямих приспівів. Класна пісня. Вона значно більше змушує задуматися, ніж ті пісні, де напряму кажуть...увага! увага! після слів Схід і Захід є одно, потрібно думати!) Може, я не правий, але мені так здається. З рештою, справді куди ми йшли дві тисячі років?.. Лий на нас воду, лий, замало не буде...
9. Якби я знав. Ніжна пісня з роздумами під старі Скрябінівські клавішні. Хоча звичайно музика вже зовсім не така примітивна як була колись, це правда) Але іноді примітив значно сильніше будь-яких академічних роздумів) Дуже мило вийшло.
10. Квінти. Гарна пісня. Історія.
11. Я не тримаю зла. Пряма відповідь на події минулих років. Відповідь на останню п'ятирічку) І що найголовніше, відповідь вийшла. І ніжно, і хочеться вірити, це не брутальні викрики наче "сам дурак", це достойна красива відповідь. В тому числі і на весь скепсис одночасно.

Які висновки? Класний альбом, який прийшлось очікувати років сім. Хоча не без моментів від Скрябіна цього періоду (Випускний - ну навіщо вона тут?( ). Але якщо раніше було багато нового Скрябіна і майже нічого від колишнього, то тепер ситуація діаметрально протилежна. І це класно. Пусти мене, Еволюція - дуже сильні пісні, заради цього було варто створювати альбом. To be contimued?..)


Открыть | Комментариев 10

Pianoboy


  Коли Дмитро Шуров пішов з Океану Ельзи, мені було важко зрозуміти це. Тим більше, що в новому його гурті, на мій погляд, не було стільки естетичності, скільки обіцяли...і тим більше складно було зрозуміти...навіщо? Хоча не буду приховувати, що композиція Leave Us Alone виглядала доволі впевнено, з класними клавішними, але чому такого було не зробити з ОЕ? І це тільки краплина в морі, одна робота, а все інше таке суперечливе...Словом, я задаю пітання, в яких немає сенсу. А саме про це нова робота Шурова.
  Пройшов час і все вирішив. Діма встиг пограти в Естетіках, з Земфірою, здається, навіть, його клавішні в пісні "Монета" Крихітки. В Океані незрівняний Мілош і це однозначно знахідка. А у Шурова новий проект "Pianoboy". Про нього Вакарчук казав на Gala-radio. Виходить, що незвичний хлопець з оригінальною композицією - це Діма Шуров?) Вже цікаво)

  До речі сайт такий цікавий))....ну треба бачити своїми очима - http://dmitryshurov.com
  Щодо самої композиції. На початку схоже на Muse, потім десь в приспіві на Radiohead, в процесі емоційно є щось Земфірівське. Проте схоже, але в принципі не те. По-перше, треба знайти ще таку композицію, де б так вільно звучали клавішні, де б вони задавали настрій, темп. Все-таки це доволі рідко.
  Про слова не буду багато казати, цікаво, але не більше. А ось музика...класна...з перепадами, хвилями, справжніми емоційними переживаннями...слухаєш і відчуваєш, як пальці від нестерпності стукають об стіл...як мінюється настрій, наплив переживань. Весь час піаніно хоче вирватися, захопити слухача, сказати йому щось своє, сказати більше. Здається, що цей інструмент змушували мовчати..може, тримали під арештом, і ось тепер він не відпускає нас, тримає, хоче досказати ще якісь слова. А що може бути кращим за голодного до спілкування....музиканта?)
Мені сподобалось дійсно, класно, побільше б нам в українській музиці таких ходів, експериментів. Мені здається їх більшає і це внушає надії...після деякого спаду і мовчання, залунали думки, оптимістично....

  Дмитро Шуров про композицію «Смысла.нет»:
«Песня была написана в момент, когда я действительно не видел смысла в большинстве вещей. Так же бывает у всех? Мне нужно помнить, что апатия, депрессия, агрессия и неудовлетворенность проходят, если этого захотеть. Нельзя по-настоящему прокайфовать от взлета, не испытав падения. А, как говорят просветленные, смысл жизни состоит в поиске смысла жизни».


  Тепер залишається тільки чекати нові композиції і сподіватися, що в цих роботах талант Шурова нарешті відкриється слухачам у всьому своєму пориві. Хоча й вже не океанівському)

  А пісню раджу послухати.


Открыть | Комментариев 19

Бумбокс у рок-форматі...математичний вимір: скільки виграли, скільки програли?


Бумбокс у рок-форматі...математичний вимір: скільки виграли, скільки програли?

  6 днів тому прочитав на UAFORMAT.COM, що Бумбокс готує роковий альбом. Участь у триб’юті до 40-річчя російської рок-легенди «Машина Времени» із композицію «Звезды не ездят в метро» надихнула «Бумбокс» на новий проект під робочою назвою «Бумбокс-Еволюція». Це буде платівка у незвичному для гурту роковому звучанні та у розширеному складі - за участі басиста та драмера, які приєднались до колективу впродовж роботи над кавером на «Машину времени».
  До альбому увійдуть як зовсім свіжі речі, так старі пісні гурту у роковій обробці. Запис «Бумбокс-еволюції» мав розпочатись днями. Про дату виходу платівки поки що не повідомляється. Проте відомо, що цей проект в дискографії гурту стоятиме окремо і не буде черговим альбомом.
  Нову рок-програму Бумбокс вже виконує на своїх концертах, тож усі охочі, не чекаючи релізу альбому, можуть із нею ознайомитись наживо.

  Ось нарешті я послухав «Звезды не ездят в метро». Що сказати...цікавий експеримент у виконанні недавнього прориву серед українських виконавців. До того ж впереше чую виконання Бумбоксом пісні іншого гурту. Доволі цікавої пісні "Машины времени". Звичайно, що порівнювати нову версію зі старою важко і, мабуть, не потрібно. Проте...додам, що за весь час мого переслуховування каверів або інших переробок, існує тільки декілька пісень, що вийшли в результаті, на мою думку, кращими. Звичайно, що накладаєтсья багато факторів, а сама участь у такому проекті не багато до чого зобов'язує.
  Проте до всього того вперше ми чуємо рок у виконанні Бумбоксів. І склалося в мене враження, що не вийшло єдиного результату...є результат в музиці, є результат у вокалі...але вони у різних вимірах. Зі мною можна спокійно не погоджуватися, бо це моя власна думка (а висловити свої аргументи можна нижче:-)) Голос Хливнюка (пам'ять же моя в порядку? так прізвище вокаліста?:-)) класно звучав разом із акустичною гітарою, а в даному випадку голос став музичним інструментом, що десонує зі всім ансамблем, перекриваючи один одного. До того ж все-таки в оригінальній версії була деяка задумливість...яка пропала в рокових рифах нового моря. Однак не можу не сказати, що у виконанні "Машины времени" пісня звучала наче погляд з висоти років на життя...так відсторонено...у Бомбокса це пропало...Музиканти самі опинилися в центрі подій, вони і ніхто інший живуть в цій пісні. А тому змінився кут зору, змінився погляд...а чи не цього необхідно було очікувати від такого проекту? Цікаво виконане аранжування, що звичайно має право на життя, але чи так цікаво було б його слухати, якщо б це була повністю пісня Бумбокса? Голос вокаліста класно звучить під гітару, а до того ж (не в рамках мовного питання в країні) насправді мелодійно українською. І коли в кінці пісні з'являється декілька рядочків "вже сорок років....сорок років як сорок кроків...респект, дядєчкі, респект", то здається, що хотілось почути саме таку версію під цю музику. Може, тоді вийшло б цілісніше? А так враження, що цей вокал зовсім не світить такому аранжуванню, а з'явився тут, вибачте, лише тому що потрібно було виконати у звичній манері.
   Мені подобається Бумбокс, але це не те...хоча думка, що створити гарну пісню у рок-форматі Бумбоксу вдасться, мене не полишає..просто пісня ця повинна бути створена такою і з такою душею...а не одягнена у відповідні речі, коли в середені її буяє зовсім інший настрій...
...з надією на цікавий альбом)


Открыть | Комментариев 26

Від солодкого життя до тюрми (Dolce vita від Океану Ельзи)


Dolce vita

Океан Ельзи

Що ж ти не йдеш, всі вже прийшли,
Кожному з нас щастя знайшли.
Сонце, залишилося лиш ти.
Сонце, ну куди тобі іти.

Падає вниз клоун на біс.
Князь б'є чолом, туш під столом.
Сонце, залишилося лиш ти.
Сонце, ну куди тобі іти.
Бачиш, тут вже зовсім інший світ.
Кажуть, в них тут правда на обід.

Кому тут тюрма, кому dolce vita (2 рази)

Ей, не мовчи праведним сном,
Ліпше ніде ніж під столом.
Сонце, напиши усім листи.
Сонце, поки є куди іти.
Бачиш, тут вже зовсім інший світ.
Кажуть, в них тут правда на обід.

Кому тут тюрма, кому dolce vita (4 рази)


Открыть | Комментариев 11

Сонце, залишилося лиш ти... (Dolce vita від Океану Ельзи)


Dolce vita (Океан Ельзи)

Коли я побачив назву нової пісня, то чесно кажучи, в моїй голові, десь глибоко, затаїлася недовіра. Але коли я її почув...описати за що вона сподобалась - це теж саме, що спробувати сказати за що кохаєш. Адже найголовніше, що кохаєш. І в цей момент виникає тільки думка спробувати описати, як кохаєш. Коли слухав її першого разу, то по шкірі поповзли мурашки, а це для мене найправдивіше свідоцтво того, що се справжня музика.

Ви скажете, що всі пісні Океану Ельзи про кохання? А я вам відповім, що принаймні ця зовсім не про кохання. Ви скажете, що ця пісня абсолютно не про кохання, а я вам відповім, що вона саме про кохання. Те, що не піддається опису, в найбільшій мірі є мистецтвом.

Ну і ще одне. Встиг побачити вже за двома піснями, що люди намагаються порівнювати одну пісню з іншою, знаходити, що в них однакового, знаходити аналоги з того чи іншого альбому, навіть між альбомами, хоча останній альбом ще ніхто не чув. Так от, чи не набридло вам бути критиками? Здається, що в нас різко пропали слухачі, всім набридло насолоджуватись музикою. От швиденько скачати нову пісню і щось таке ляпнути, це готові всі. Тільки навіщо? Не подобається така музика, не слухайте.

Пісня вдалася такою, що ті, хто готові відкрити себе музиці, мистецтву, відчують її. Dolce vita не буде хітом радіоефіру, і взагалі в нього не потрапить, але ви ж не слухаєте в ефірі українського радіо Шопена, Doors. Я не про паралелі, я просто про справжню музику. Тож насолоджуйтесь і отримуйте задоволення від музики. Адже спробувати написати власне враження цікаво, але ніколи таке враження не скаже про пісню більше ніж сама пісня, музика.

P.S. Зовсім різні пісні представив Океан Ельзи. Одна змусила розпочатись весну в душах (Я так хочу...), інша - задуматись, відкрити свій внутрішній світ... (Dolce vita) Чекаємо на альбом, а перші відголоски його сказали багато...


Открыть | Комментариев 27

Океан Ельзи заради слів "Я так хочу..."


Океан Ельзи

 

Я так хочу до тебе...

 

Я так млію за тобою,

Як ніколи ніхто не млів.

Так ся дивлю за тобою,

Що й не мушу казати слів.

А-а-...-а-...-а-я-я-я.

 

Так сумую за тобою,

Як за волею в клітці птах.

І чекаю, і не знаю,

Чи ж то правда в твоїх очах.

А-а-...-а-...-а-я-я-я.

 

Приспів:


Я так хочу до тебе,

Як до матері немовля.

Я так хочу до тебе,

Як до неба ота земля.

Всі на світі бажання,

Все, що маю, віддав би я,

Лиш би кожного ранку

Називати твоє ім'я.

Я так хочу до тебе...

 

Як то можна так хотіти,

Щоб всю ніч і чекати знак.

Поки свічка буде горіти,

Поки мила не скаже так

А-а-...-а-...-а-я-я-я.

 

Я так млію за тобою,

Як ніколи ніхто не млів.

Так ся дивлю за тобою,

Що й не мушу казати слів.

А-а-...-а-...-а-я-я-я.

 

Приспів (2 рази)


Открыть | Комментариев 45

"Тореадори з Васюківки" - книга для загублених в дитинстві


Почув про цю книгу вперше в новинах, і так мені захотілося її прочитати...але багато чого мені хочеться, а тому з часом трішки забув про неї, але коли випадково прочитав у випадковій знову ж таки газеті, що роман опубліковано видавництвом А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, то вже точно знав, що він неодмінно опиниться в моїх руках...і от я нарешті придбав книгу і швиденько, як знайшовся час, з'їв її.
Читається так легко! Пригоди знаходять тих, хто їх шукає! І хотілося читати швидко, швидко, щоб швидше знаходити ті пригоди, що зненацька випригують на читача, неначе в засідці ховаючись за кожною сторінкою. Хотілося швидше бігти додому, щоб засісти під лампою читати далі і далі. Що ж там Ява з Павлушею? Наче дійсно вони вдома живуть своїм життям, і відволікаючись ти ризикуєш щось пропустити. Власне єдина проблема - те, що книжка обмежена кількістю сторінок...і так не хочеться з нею прощатися...але як з нею попрощатися, якщо вона жива і хочеться все-таки відкрити її знову, щоб всі герої тут же зажили на сторінках своїм життям. І пригоди закручуються, розвертаютсья, захоплюють, створюють таке дивне мереживо, що чого ж ще можна навіть хотіти очікувати від пригодницької вниги! Якщо виражатися про книгу її ж мовою...то це просто класнючо!
Напис на обкладинці найкращий український дитячий роман, він повністю виправдав.
Впевнений, що перечитаю ще не раз цю книгу і рекомендую всім, хто ще якимось дивом не читав, неодмінно прочитати або придбати своїм дітям. А тим, хто мав таке задоволення прочитати роман в дитинстві, неодмінно перечитати.
То ж закликаю вас не лінитися, а читати, читати, читати! Читайте українське! Справжнє! А тому чому б в ваші руки не потрапити "Тореадорам з Васюківки"? Адже вона саме така!


Открыть | Комментариев 41

Океан Ельзи "Я так хочу..." - Весна посеред нас!


Новий сингл ОЕ "Я так хочу..."посеред осені - подарунок хворим на ОЕ мізкам, серцям і душам.
І все-таки я дочекався, допоки цей сингл з'явився у вільному скачуванні, офіційно викладений групою. Так і не послухав піратської версії в поганій якості, про таку стільки розмов. І від того гордий, хоч кожний може ткнути мене своєю гордістю, сказавши: було б чого.
 А власне є чого...багато чого в цій пісні неочікуваного. Вокал Вакарчука, як би хто до нього не відносився, не престає дивувати. Так було вже незліченну кількість разів, вижив він навіть у джазово-класичних варіаціях, і от після цього знову здивував. звичайно, що комусь не сподобається, але звучить в  поєднанні з музикою так безтурботно, що в пору насвистуючи вибігати з дома і йти кудись, навіть не думаючи куди, пристрибуючи та прихлопуючи пальцями по джинсам. Дуже цікаве, знову ж як на мене, аранжування. Словом, слухаєш і здається, що посеред осені почалась весна...і дивно, як мало для того потрібно. Хоча чому дивуватися? Вони завжди могли влаштувати весну посеред осені, зими, коли завгодно...весна - то ОЕ! Не багато, ні мало:-)
Лірика як завжди максимально відверта, і тим в черговий раз підкупає і здається, що то саме твої думки зараз лунають...на хвилі чутливості, на хвилі відвертості...так, як хочеться:-)
Дуже прикольно придумали шпіонську пригоду зі зкачуванням цього синглу, то наче мапа, за якою можна відшукати скарб. Звичайно, що скарби в кожного свої, але чому ж не назвати так класну музику?
Отож, тепер очікування нового альбому підкріплено матеріальною впевненістю. І бажанням обов'язково піти і придбати той альбом, у відповідь піратам. І хоч то буде крапля в морі, але в нас цілий океан...отож, весна наступила! Дякую Вам, О.Е.!


Открыть | Комментариев 42

Осінь....я починаю


Осінь...хотів почати цей блог ще на початку такої неоднозначної пори. Але починаю його тоді, коли починаю, тобто в останній місяць осені. І починаю не зовсім від свого пориву, а від відчуття, що мене вижинає сюди все, що відбувається навколо. Бо саме тут можна щось створити самому, при цьому самому обираючи собі один із світів.
Десь два тижні тому закрили передачу про книгу на телебаченні, і хоча було багато у мене претензій і суперечливих думок про неї, але тепер про особливо українські книжки в такому щотижневому режимі почути і подивитись не вдасться. А саме завдяки цій передачі декілька книжок з'явилось у мене на поличці, про які я зовсім не жалкую. Точніше передача пішла у відпустку. До лютого. На час передвиборчих перегонів.
Вчора виявилось, що єдину джазову передачу в радіоефірі, а точніше в доступному медіаефірі України, почали комкати, як тільки можна. Хоча цим займаються вже не перший місяць, але... Але ж я так підсів на джаз і виходячи з нестатку у власній бібліотеці саме джазової музики і тимчасової відсутності доступу до такої музики в інтернеті черпав багато новенького саме з неї. Та і пізнавати джаз я починаю з Теми з варіаціями. Так от вчора ефір перенесли на 11 годину вечора, і хоча це доволі класний час для такої музики, але другий ефір на тиждень в четвер скасували. Тепер, здається, лише раз на тиждень. Отак. Тут, мабуть, теж всі повертаються обличчям до виборів.
А ще карантин, і хоча в мене з'явилося багато вільного часу. Тимчасово. Але стільки бруду ллється звідусіль, стільки марлевих пов'язок вивалюється нізвідки, що я вирішив почати блог. Тему поки не визначаю. Просто спробую вести такий собі щоденник, а там подивимось, може, з часом розділимся на якісь теми. Хочеться перш за все самому собі створити цікаве середовище. А може, це стане цікавим комусь іще. Не знаю. Власне спочатку збираюсь спілкуватися тут сам із собою. Отож, поїхали, час покаже, що і в якому режимі буде з'являтися тут.
Коротше кажучи осінь, карантин, медіабруд, вибори і знову осінь. І найприємніша тут саме осінь.


Открыть | Комментариев 12




Содержание страницы

Метки

Календарь
Ноябрь
ПнВтСрЧтПтСбВск
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30

Интересы
ОБОЗ.ua